Мала Цвіля - село, центр сільської ради, розташоване в північній частині Новоград-Волинського району за 20 км від залізничної станції Новоград-Волинський. Через село протікає річка Случ.
Перша згадка про Малу Цвілю сягяє середини XVII ст. - село виникло 1650 року. Корені пражителів села сягають давнини - часів племен Трипільської культури, про що свідчать знайдені знаряддя праці, рештки посуду з характерним орнаментом, знайдені на околиці села. Цвіляни - нащадки гордого, мужнього, працьовитого слов'янського племені древлян, яке входило до складу Київської Русі. Після розпаду Київської Русі на окремі землі і князівства малоцвілянські землі входили до Галицько-Волинського князівства. Вони зазнали навали татаро-монголів, попали в ярмо ординського іга, з 1340 року опинилися в ярмі литовських феодалів.
Терени сучасної Малої Цвілі заселені втікачами, кріпаками, які шукали порятунку від кріпосної неволі на окраїнах Речі Посполитої в лісових хащах Південного Полісся. Ці землі належали магнату Острозькому. За інвентарем (1622 р.) в Звягельських володіннях Острозького третина селян були безземельними.
За царським маніфестом від 27 березня 1793 року (після другого поділу Польщі) Мала Цвіля входить до складу Новоград-Волинського повіту Волинського намісництва (з 1797 року - Волинської губернії).
В цей час село нараховувало 20-30 дворів. Тут зароджуються залізоробні промисли, базою яких стала болотна руда, про що засвідчує "Реєстр рудень приватних власників Новоград-Волинського повіту Волинської губернії за 1798 рік". На території села та його околиць дала сходи парость ринкових відносин - первісного капіталізму. Рудні і "железные заводы" належали фабрикантам у володіннях графа Петра Зубова під грифом 2-я "Рудня Цвілька" у володіннях Кучинської під грифом 10-я "Рудня Карпиловка", які очолювали Петро Весельський і Григорж Лопатинський, Казимир і Мартин Суходольські, Василь Скочко, Казимир Лось, Павло та Ян Весельські, Юзеф Кочуба, Бартоломіо Куріата, Якуб Скочко, Трохим Гнетецький, Ігнат Драпейко, Федір Гнетецький. У кожного з них працювало 24-30 робітників.
Падіння кріпосного права, а царський маніфест дійшов до Малої Цвілі аж 1866 року, не приніс довгожданої волі.
Село пережило непосильний тягар Першої світової війни, громадянську війну. Після проведення колективізації на території сіл було створено три колгоспи.
Віроломний напад фашистської Німеччини на нашу землю 22 червня 1941 року перервав мирну працю малоцвілян. 8 липня 1941 всі села були захоплені німецькими окупантами, настали чорні дні фашистської неволі.
Та малоцвіляни не змирилися, піднялися як і весь народ на боротьбу з ворогом. Вони воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, в партизанських загонах, в підпіллі. Саме тут схрещувалися дороги народних месників Ковпака і Сабурова, Федорова і Наумова, Маликова і Андреєва, Шитова, Гордєєва і Медвєдєва. Села бувшого Городницького району стали базою і форпостом антифашистського опору. На що фашисти відповідали тотальними репресіями проти мирного населення. В квітні 1943 року фашисти повністю спалили село Карпилівка, 19 серпня 1943 року - село Малу Цвілю, 77 будинків згоріли в полум'ї карателів. 7 січня 1944 року село Мала Цвіля було звільнено від окупантів. 112 малоцвілян боролися з фашистами на фронтах ВВв, 67 з них не повернулися додому, полягли смертю хоробрих, 88 жителів села Мала Цвіля були удостоєні високих урядових нагород. Пам'ять про загиблих завжди буде в наших серцях, не в'януть квіти біля пам'ятника-монумента захисникам Вітчизни.
На даний момент в селі функціонує Малоцвілянське лісництво Новоград-Волинського ДЛМГ , яке має в своєму користуванні 4298 га лісу. Працює стабільно, з року в рік покращується матеріальна та виробнича база. . Також в селі є Малоцвілянська ЗОШ І-ІІ ступенів, де 14 вчителів навчають 44 учні, ФАП, поштове відділення зв'язку, клуб, бібліотека, чотири магазини приватної власності, пилорама.
