Шановні батьки майбутніх першокласників! 

      Незабаром у вашому житті відбудуться хвилюючі події. Свого маленького сина чи доньку ви приведете до першого класу. Про період життя маленької людини шести років написано вже достатньо цікавих, розумних і важливих книг. Однак не завжди у вас залишається вільний час, щоб присвятити його читанню, знайти відповіді на запитання, що вас хвилюють. А запитань цих багато. Найчастіше вони виникають у такі відповідальні періоди життя дитини, як молодший шкільний вік, підлітковий період, юнацтво. „Як розвивається моя дитина?”, „Які важливі події відбуваються в житті дитини?”, „Як допомогти своїй дитині бути здоровою, розумною, щасливою?”, „Як правильно виховувати дитину?”, „Як допомогти дитині вчитися?” І ще безліч подібних запитань, що не дають спокою батькам і вимагають негайних відповідей.
      З огляду на вашу, шановні батьки, зайнятість і брак часу я пропоную вам такий собі діалог між вами і фахівцями в галузі педагогіки, психології, медицини. Спробую відповісти на запитання, які найчастіше задають батьки шестирічних дітей, які найбільш цікаві та актуальні для широкої аудиторії читачів. Сподіваюсь, відповіді фахівців, які також є батьками, допоможуть вам виховати свою доньку або сина впевненим у собі, щасливими, добрими, люблячими життя! 

Особливості фізичного розвитку шестирічок

       Почнемо із самого початку. Щоб зрозуміти, як допомогти дитині успішно розпочати навчання в першому класі, насамперед необхідно знати особливості її фізичного, психічного, особистісного розвитку. Тільки в цьому випадку вам буде легше подолати усі труднощі, що виникають у батьків і першокласників у цей період життя. Отже, шановні батьки, візьмемося за вивчення і відкриття вашої дитини!Які найбільш суттєві фізичні особливості дітей шести років? Цим питанням часто задаються батьки. І як може бути інакше? Ви привели свою таку ще маленьку, нетямущу дитину до школи, де на неї чекає безліч труднощів. А успіх навчання, успіх звикання до школи багато в чому залежить від її нормального фізичного розвитку, стану здоров’я. Давайте познайомимося з найбільш важливими особливостями шестирічної дитини і вислухаємо поради різних фахівців, які допоможуть вам уважно слідкувати за всіма змінами, що відбуваються з дитиною, і вчасно допомогти їй в разі потреби. 

      Отже, період від 6 до 12 років називається середнім (або другим) дитинством. Це час, коли радикально змінюється спосіб життя дитини, види її діяльності, розвиваються нові форми поведінки і взаємодії з навколишнім світом.  
    Особливо виділяється в другому дитинстві період 6-7 років. В цей час у дитини відбуваються глибокі різноманітні зміни: фізичні, психічні, соціальні. Тому вік 6-7 років ще називають кризовим періодом. Та як же цьому віку не бути критичним! Познайомтеся з тими численними змінами, що відбуваються з організмом дитини, її фізичним розвитком.
Зріст і вага. Змін зазнають всі органи і системи організму. Йде процес активного дозрівання. Вага щомісяця збільшується середньому на 200 г, зріст – на 0,5 см. Зріст і вага є важливими показниками гармонійного фізичного розвитку дитини. Ви можете самостійно розрахувати, яким має бути, у середньому, зріст вашої дитини. Для цього використовуйте формулу (формула для визначення зросту дітей від 2 до 15 років): 
 
Таким чином, середній зріст шестирічної дитини має складати 112 см.
Для орієнтованої оцінки маси тіла дитини, можна використовувати такі обчислення:
Дитина зі зростом 125 см має масу тіла 25 кг.
Таким чином на кожні 5 см, що перевищують 125 см, до 25 кг додають 3 кг.
Однак ви завжди повинні пам’ятати про індивідуальні особливості розвитку дитини. У цьому випадку не забувайте про регулярні відвідування лікаря-педіатра, який зможе оцінити ступінь гармонійності розвитку саме вашої дитини. 
У віці 6-7 років діти досягають приблизно половини довжини тіла дорослої людини. А оскільки при цьому спостерігається посилений ріст кінцівок, то пропорції тіла дитини наближаються до пропорцій тіла дорослого. Це явище антропологи називають напівростовим стрибком. А перевірити його можна за допомогою „філіппінського тесту ”. 
  Кістки скелета. У середньому дитинстві відбувається подовження кісток скелета в міру збільшення тіла. Цей процес може супроводжуватися болями (оніміння кінцівок, ниючий, викручу вальний біль у кістках вночі). Допомагайте своїй дитині перебороти нездужання за допомогою масажу кінцівок, який можна робити на ніч, після гігієнічних процедур.
  Спостерігається посилений ріст черепної коробки. Так, у молодшого школяра вона може досягати більше 90% розмірів черепа дорослої людини. З цього віку черепна коробка практично не росте. Саме з такою невідповідністю у пропорціях голови пов’язаний зовнішній вигляд першокласників, що виглядають, як маленькі 2 пуголовки ” або „ каченята ”.
  А от кістки лицьового скелета продовжують рости і формуватися. Цим обумовлена зміна молочних зубів постійними. З віку 6 років діти втрачають до 20 молочних зубів. Незабутня відмітна риса першокласників – беззуба посмішка маленьких чоловіків!
  Сфотографуйте своє чадо. Залишіть напам`ять його усмішку – посмішку шестирічної дитини! 
  Дуже важливо пояснити дитині правила гігієни ротової порожнини. Якщо до шести років дитина чистила зуби нерегулярно, необхідно негайно формувати в неї звичку чистити зуби двічі на день.  За додатковою інформацією краще звернутись до фахівця – дитячого стоматолога .Ще одна особливість розвитку скелета шестирічних дітей – посилений ріст ребер, який призводить до змін форми та обсягу грудної клітки. У зв’язку з цим змінюється характер подиху дитини. Якщо раніше у дітей переважав черевний вид дихання, то з розвитком грудної клітки дихання стає грудочеревним.
  Як зріст і вага, окружність грудної клітки дитини – важливий показник її фізичного розвитку.
Особливу увагу, шановні батьки, ви повинні приділяти хребту дитини, формуванню правильної постави. Під час навчання дитини в школі хребет зазнає серйозних навантажень. Неправильне сидіння за партою, робочим столом, слабко розвинені спинні м’язи, можуть призвести до скривлення хребта, розвитку сколіозу . 
 Не меншої уваги вимагає розвиток стопи дитини і профілактика плоскостопості. Для запобігання цьому захворюванню дитина повинна носити зручне взуття, яке не заважає нормальному розвитку кісток стопи. 

 

Пам’ятка батькам першокласника

 

 1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

 

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

 

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

 

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

 

5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

 

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

 

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

 

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

 

9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

 

Роль батьків в успішній адаптації дитини до навчання у школі 

Першого вересня тисячі дітей уперше переступлять поріг школи і стануть учнями.
Батьків цікавить питання: чому саме в шість років дитина має йти до школи? Адже раніше в перший клас ішли в сім, навіть у вісім років і встигали опанувати шкільну програму!
Відомий педагог Ш.О. Амонашвілі у своїй книзі «В школу – з шести років» пояснює це так. По-перше, шестирічний вік - найбільш сприятливий період розумового розвитку і соціальної підготовки дитини. Прихід до школи забезпечує організоване, систематичне навчання і виховання дитини, що є умовою її цілеспрямованого розвитку, і якщо не скористатися цією нагодою, задатки дитини можуть не розкритися повною мірою. По-друге, сучасна шестирічна дитина готова до початку шкільного життя, оскільки має достатній рівень психофізичного, інтелектуального, емоційного, комунікативного розвитку і готова засвоювати програмовий матеріал першого класу.
Крім того, потрібно зважити на таке: до семирічного віку, як правило, дитина вміє читати, виконувати обчислення, розв’язувати нескладні задачі. Тож коли семирічна дитина приходить у перший клас, вчитися їй нецікаво, оскільки рівень матеріалу, який їй пропонується, за своєю складністю виявляється нижчим, ніж той, який дитина може опанувати. За теорією Л.С.Виготського, зміст навчання, яке нині пропонується для дитини шестирічного віку, не знаходиться у зоні найближчого розвитку семирічної дитини, тому не викликає в неї інтересу до навчання. По-третє, збільшення терміну навчання дитини в початковій школі дає можливість збільшити час на вивчення рідної мови, математики, природознавства тощо.
Психологи й методисти стверджують: недовантажити дитину так само погано, як і перевантажити. Якщо п'ятирічний малюк навчився читати, опанував основні правила арифметики і може зосереджено займатися якоюсь справою більше 15 хвилин, до школи він готовий.
Дітям, з якими вдома практично не займаються, теж краще йти в школу рано. Чим довше вони залишаються одинаками у власній родині, тим більше будуть відставати в подальшому.
Вітчизняні психологи та педагоги пропонують орієнтуватися на індивідуальні психологічні особливості дитини. Крім зрілості інтелекту і широти світогляду, слід ураховувати емоційну та комунікативну готовність. Тому фахівці не радять віддавати дітей до школи раніше 6 років без попередньої консультації з психологом.
Мине небагато часу, і ваш син чи дочка стане першокласником, учнем. Ця подія помітно змінить життя дитини. Як показує досвід, не всі діти готові до таких змін у їхньому житті. Деяким першокласникам, навіть із високим рівнем інтелектуального розвитку, непросто пристосуватися до навантаження, яке лягає на їхні плечі з початком шкільного навчання. Сюди ж додаються проблеми зі зміною в режимі, засвоєнням шкільних норм і правил поведінки, налагодженням взаємин з учителем та однокласниками. Перший рік навчання в школі – надзвичайно складний для дитини, оскільки їй потрібно адаптуватися до нових умов життя, нового виду діяльності, нових обов’язків та нового статусу.
Слід наголосити, що процес адаптації дитини до школи, шкільного навчання розглядається вченими в декількох аспектах: біологічному, психологічному та соціальному. Біологічний аспект передбачає пристосування першокласника до нового режиму навчання й життя. Психологічний аспект полягає в прийнятті дитиною нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Соціальний аспект адаптації пов’язується зі входженням дитини до учнівського колективу.
Проаналізуймо такі твердження.
• Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше.
• Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.
• На мій погляд, чотири уроки — завелике навантаження для моєї дитини.
• Важко бути впевненим, що вчителі початкових класів добре розуміють дітей.
• Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчителька — її власна мама.
• Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, лічити і писати.
• Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.
• Боюся навіть думати про те, що моя дитина вдень не спатиме.
• Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома доросла людина.
• Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучалась із матір’ю.
• Початкова школа, по-моєму, рідко здатна чого-небудь навчити.
• Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини.
• Моя дитина, на мою думку, значно слабша за своїх однолітків.
• Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.
• Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо до школи разом!»
Зрозуміло, що в цих твердженнях розкрито типові труднощі, з якими стикається дитина в адаптаційний період шкільного навчання. Завдання дорослих – допомогти дитині якомога швидше їх подолати.
Адаптаційний період першокласників супроводжується такими процесами:
• відбувається фізіологічне пристосування діяльності функціональних систем організму першокласника до змін у режимі і навантаженні;
• формуються, розвиваються й засвоюються способи і прийоми нової діяльності – процесу навчання;
• через емоційну сферу першокласника здійснюється оцінка змін у навколишній реальності як суб'єктивно комфортних або дискомфортних і відповідно до неї відбувається регулювання його поведінки і діяльності.
Чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації:
• повна сім'я;
• високий рівень освіти батьків;
• правильні методи виховання в сім'ї;
• відсутність конфліктної ситуації в сім'ї;
• функціональна готовність до навчання в школі, шкільна зрілість;
• адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників;
• високий статус дитини в групі до вступу в 1 клас;
• задоволення від спілкування з дорослими;
• позитивний стиль ставлення до дітей з боку батьків і вчителя.
Поняття адаптації безпосередньо пов’язане з поняттям «готовність дитини до школи». У зв’язку з цим виокремимо ще один чинник, який сприятиме успішній адаптації дитини до шкільного навчання – її підготовка до школи. Це перше, на чому мають зосередити свою увагу батьки майбутніх першокласників.

Кілька порад батькам
Не забувайте, що кожна дитина – це індивідуальність, тому темп засвоєння шкільної програми у кожного свій. Один схоплює все на льоту, другий потребує детального пояснення, можливо, й неодноразового. Відкиньте свої амбіції і зважте, що важливіше: здорова, щаслива дитина чи престижна школа? Психологічна підготовка дитини не менш важлива. У більшості випадків шестирічна дитина готова до шкільного навчання. Справа батьків - потурбуватися, щоб дитина була підготовлена до вимог, які висуваються до учнів. Поясніть дитині, що таке школа, навіщо ходити до школи, розкажіть про свої шкільні роки.
На родинній раді обговоріть питання організаційного характеру: як дитина буде добиратися до школи і додому після занять, як буде організовано її харчування, з ким буде залишатися вдома після уроків.
Підберіть для дитини зручний шкільний одяг та ранець, письмовий стіл, настільну лампу. Оскільки нині ми маємо широкий вибір шкільного приладдя, порадьтеся з учителем, яке шкільне приладдя знадобиться дитині в процесі навчання. Це зекономить ваші кошти і убезпечить від створення конфліктних ситуацій.
Адаптація дитини до школи буде проходити успішно, якщо дорослі з найближчого оточення дитини (її батьки і вчителі) будуть знати специфічні особливості психологічного розвитку та навчання шестирічних першокласників і використовувати їх у власній педагогічній діяльності. 

1. У шестирічної дитини дуже слабка мускулатура, яка керує збереженням певної пози. А це означає, що дитина може без втоми бігати і стрибати, а от залишатися в одній і тій же позі протягом навіть п'ятнадцяти хвилин видається складним завданням: дитина втомлюється, у неї виникають неприємні відчуття в спині, шиї, руках. Їй терміново треба порухатися, змінити положення тіла, і якщо ми цього не дозволимо, то думати про навчання в такому стані першокласник однаково не зможе. Стає зрозумілим, що фізкультпаузи, фізкультхвилинки, вправи - енергізатори придумані не даремно. Важливо, щоб дорослі не забували про них і вчасно пропонували дитині відпочити. І, взагалі, для нормального росту і розвитку, дитині потрібно багато рухатися.
   2. Інша фізіологічна особливість, притаманна дитині шестирічного віку, легка форма далекозорості. Крім того, у шестирічок низькі резерви акомодації (процес адаптації ока до ясного бачення предметів, які знаходяться на різній відстані). А це означає: якщо першокласник дивився в зошит чи книжку, а потім перевів погляд на дошку, то якийсь час він бачить її нечітко, розпливчато. Те ж саме відбувається, якщо він перевів погляд з дошки або з учителя в книгу. Тому не потрібно квапити дитину! Допоки її очі не перебудуються на ближній зір, вона все одно не зможе почати читати чи писати.
   3. Для дитини дуже важливо, щоб поверхня, на якій лежить книга або зошит, була похилою і розміщувалася паралельно до тої площини, в якій знаходяться її очі. Якщо цього не відбувається, виникає ефект «оптичної перспективи»: відсутність чіткого бачення предметів. Дитина намагається вийти із ситуації, що склалася. Вона нахиляє голову і весь тулуб, а дорослий у цей час просить її сісти прямо. Але одночасно сидіти прямо і чітко бачити букви дитина не може. Тому, при читанні книга обов'язково повинна стояти на підставці, а кришка стола чи парти, за якою сидить дитина під час письма, повинна бути похилою.
   Пам’ятаймо: шестирічний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. Він зберігає особливості мислення, притаманні дітям дошкільного віку. У нього переважає мимовільна пам’ять, продуктивна увага – не більше 10 – 15 хвилин.
   Дорослі часто надають дитині цілий ланцюжок інструкцій, і якщо вона пропускає якусь ланку, лають її, називаючи неуважною і неслухняною. Насправді ж дитина не здатна щось виконати не тому, що не хоче, а в силу свого психологічного розвитку.
   Шестирічна дитина імпульсивна і часто не може прогнозувати результати власних дій. Тому завдання дорослих - не звертатися до дитини зі словами: «Ти що, не розумієш, що могло б статися?», а передбачати наслідки і таким чином убезпечувати дитину від прийняття рішень, які несуть небезпеку.
   Доросла людина може вольовим зусиллям змусити себе щось робити, навіть якщо втомилися, не виспалася, погано почувається або справа видається їй нецікавою. Для дитини ж це неймовірно важко, а часто навіть неможливо. Якщо вам здається, що дитина ледача, то швидше за все ваші вимоги перевищують її можливості.
   Нерідко спостерігаємо, що дитина добре визначає час за електронним годинником із цифрами, але ніяк не може впоратися з годинником зі стрілками: не розбере, де 15 хвилин, а де без 15. Батьки сердяться: «Я тобі сто разів пояснювала (пояснював), ти що, запам'ятати не можеш?» Але пам'ять тут ні до чого: у дитини поки ще недостатньо розвинена нижньотеменна область мозку, тож завдання з годинником для неї поки що непосильне.
   Подібне відбувається, коли потрібно визначити, де праворуч, а де – ліворуч. Дехто із шестирічок чітко розрізняє ці поняття, а для когось це поки дуже важке завдання. З цим доведеться трохи зачекати.
   Не гніваймося і не сварімо дитину, якщо вона пише букви або цифри у дзеркальному відображенні, не може швидко опанувати операціями з числами, особливо у випадку переходу через десяток. Для шестирічок ці труднощі – нормальне явище, пов'язане з незрілістю нижньотеменовоїобласті мозку. А дорослим – батькам і вчителям потрібно пам’ятати, що мозок дитини знаходиться у стадії розвитку.
   Мова теж багато в чому побудована на просторових відносинах. «Брат батька» і «батько брата» – це одне й те саме? І взагалі, це одна людина або дві? «Мати любить дочку» і «дочка любить матір» – це одне й те саме? В обох фразах три абсолютно однакових слова, тільки порядок інший. Але цей порядок кардинально змінює смисл сказаного. Чи ж відчуває цю різницю дитина? Коли ми щось говоримо дитині, то впевнені, що вона нас розуміє. Виявляється, розуміє, але не завжди. Іноді – просто здогадується за ситуацією. Якщо ж ситуація невизначена, то і розуміння немає.
   Мозок шестирічного першокласника ще незрілий, і тому його сприйняття, мислення, пам'ять, емоції організовуються за іншими законами, ніж у дорослих. Діти й дорослі по-різному відчувають, бачать, чують. Саме тому батьки та вчителі не завжди здатні зрозуміти дитину.
   Але візьмімо приклад: дитина пише в зошиті палички. Дорослий бачить – палички нерівні, нахил різний. Чи бачить це дитина? Виявляється, не завжди. Доведено, що тільки в чотири роки дитина починає чітко відчувати паралельність вертикальних ліній, у п'ять років – горизонтальних і тільки в шість років – похилих. Але ж шість років – це за біологічним віком, а не за «паспортним» (причому коли дитина втомлюється, вона ніби спускається на одну вікову сходинку нижче).
   Ось першокласник старанно написав цілий рядок рівних паличок, а кілька останніх вийшли кривими. Дорослий гнівається: «Ти що, не бачиш, що палички криві? Ти не стараєшся, поспішаєш!» Дитина старалася, та в силу того, що вона стомилася, не бачить, що палички нерівні.
   Дитина – вічний експериментатор. Їй усе цікаво, вона все хоче знати. Але хотіти знати і хотіти вчитися – це не одне і те ж. Не треба тішити себе: шестирічна дитина хоче йти до школи не для того, щоб вчитися, оскільки вона ще не може ставити перед собою пізнавальних цілей. Вона цього бажає, тому що куплять красиву шкільну сумку або рюкзак, тому що «вдень не потрібно спати», бо «набридло в дитячому садку», бо «я буду школярем», бо «мама гроші буде давати на обід». Якщо дитина цього віку говорить, що хоче вчитися, то швидше за все, вона повторює слова дорослих.
   Шестирічки відрізняються тим, що не вміють програвати: бути слабшими, гіршими за когось. Психологи проводили експеримент: шестирічним і семирічним дітям показували одну й ту картинку. На ній був намальований хлопчик, який не міг підняти відро. У дітей запитували: чому хлопчик не може підняти відро? Семирічні відповідали: «Він слабкий», а шестирічні: «Відро важке». Тому не дивуйтеся, якщо першокласник у своїх невдачах буде звинувачувати не себе: «Мене Сашко штовхнув, у мене ручка погана». Не треба робити з такої поведінки дитини трагедію. Не судіть її з позиції дорослого. М'яко поясніть, що Сашко тут швидше за все ні до чого, але не перестарайтеся.
   Дитина в цьому віці ще не здатна адекватно оцінити себе, результати своєї роботи. Вона оцінює тільки свої зусилля: якщо старалася, то, все зроблене нею їй подобається. Якщо оцінка дитини збігається з оцінкою дорослого – все гаразд. Якщо ж їй подобається, а дорослому – ні, у дитини є два виходи. Перший – не помічати такої оцінки, ніби не чути її. Дорослому це здається проявом неповаги. Насправді – це той вихід, який дає можливість дитині зберегти себе. Другий вихід – повірити негативній оцінці. Дуже часто в такій ситуації дитина думає, що й вона погана. Оскільки шестирічна дитина не вміє програвати, така ситуація дуже важко переживається нею, ранить її психіку. Саме тому будьте обережні, оцінюючи роботу першокласника! Це не означає, що завжди потрібно тільки хвалити. Але дитина в будь-якій ситуації має відчувати, що оцінюється тільки її робота, а не вона сама, відчувати, що ставлення до неї з боку батьків не залежить від результату виконаної роботи.
   Одна з найстрашніших вад навчання першокласників – це виховання страху допустити помилку. Якщо дитина панічно боїться помилитися, вона не шукає закономірностей, не пробує, не експериментує. Вона перестає думати, міркувати, аналізувати, співставляти, проявляти ініціативу, а тільки болісно пригадує те, що говорив учитель або мама, те, що написано в підручнику. Отримані таким чином знання не створюють цілісного світосприйняття, слабо тримаються в пам'яті непов'язаними уривками. Це означає: відповів і забув.
   Пам’ятаймо, що першочерговим завданням є плекання в першокласника бажання пізнавати, ходити до школи, повертатися додому і ділитися з найріднішими людьми власними досягненнями і невдачами.

   У будь-якому випадку читати, писати й рахувати дитина навчиться. Вона може щось не зрозуміти або забути, але головне – розвинути та зберегти в неї пізнавальний інтерес. Все інше можна подолати. Якщо ж уже в першому класі в дитини виникне відраза до школи, до навчання – це біда.
   Як стверджують психологи, нормальною є ситуація, коли тривалість адаптаційного періоду коливається від  4-х до 7-ми тижнів. До кінця другого місяця дитина звикає до шкільного життя. Стійка пристосованість до школи зазвичай досягається в першому навчальному півріччі.

   Можна вважати, що період адаптації протікає благополучно, якщо дитина:
   • позитивно ставиться до школи, вчителя;
   • із задоволенням відвідує школу, розмови про школу не викликають у неї негативних переживань;
   • засвоює основний зміст навчальної програми;
   • розуміє навчальний матеріал, який вивчається;
   • зосереджена й уважна при виконанні завдання, доручення, вказівок дорослого;
   • може самостійно виконувати типові навчальні завдання;
   • дружить із багатьма однокласниками.
   Якщо процес адаптації до шкільного навчання проходить спокійно, дорослі однаково повинні пам'ятати: першокласник поки що не може впоратися з усіма завданнями, вимогами, проблемами самостійно. Дитина потребує розуміння і чуйного ставлення вчителя, уваги, великої любові і терпіння батьків, а за необхідності – консультації професійних психологів.
   
   Поради для батьків першокласників 

   
   - Перші 4-6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учню адаптуватися до нових умов.
   - Уранці дитину будіть спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити посмішку на вашому обличчі та почути Ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.
   - Бажано погодувати дитину сніданком, але якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок із собою. Дорогою до школи не говоріть: «Дивись, не бешкетуй» або «Щоб сьогодні не було поганих оцінок». Краще побажайте дитині успіхів і підбадьорте її добрим словом.
   - Зустрічаючи зі школи, не завалюйте запитаннями: «Що ти сьогодні отримав?» або «Сьогодні без поганих оцінок?». Дайте дитині можливість розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу.
   - Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо він розповість пізніше, або обережно поцікавтесь через деякий час самі.
   - Ніколи не торгуйтесь, говорячи: «Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…». Дитина може не правильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду.
   - Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов’язково відпочити. Не примушуйте її відразу робити уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до 12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в ці години.
   - Пам’ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4 – 6 тижнів навчання, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул та середина третьої чверті.
   - Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любити та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку на ніч чи колискову або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почувати себе спокійно та впевнено.

    

   Побажання батькам першокласника

2. Любі мої батьки!

            Цього року Ваша дитина йде до першого класу. Це велика подія у Вашій сім’ї. Я сердечно вітаю Вас i бажаю, щоб Вашi сподiвання здійснилися, щоб Вашій дитині було добре, затишно i цiкаво в нашiй школi. Дозвольте дати Вам кiлька порад.

    

   Десять речей, які  можуть зробити батьки першокласника

   1-го вересня.

    

   1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кiмнату кульками, плакатом з веселим написом.

   2. Приготуйте маленький, барвисто оформлений подаруночок i покладiть його поряд з подушкою дитини.

   3. Якщо Ви напередоднi зiбрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною i покладiть ще якiсь дрiбнi речi: комiчну гумку або незвичайний олiвець.

   4. Цього дня заборонiть собi повчати дитину, пiдвищувати на неї голос. Не сердьтеся i не хмуртеся!

   5. Вiдкладiть усi справи, вiзьмiть вiдгул. Ви повиннi бути поряд, коли дитина переступить шкiльний порiг.

   6. Скажiть своєму першокласнику, як добре i чудово вiн виглядає.

   7. Зустрiчаючи дитину зi школи, розпитайте, що їй сподобалося, що вона робила, похвалiть за те, що вона трималася впевнено (навiть якщо це не так).

   8. Увечерi органiзуйте святкову вечерю. Запросiть бабусь, дiдусiв.

   9. Не забудьте сказати дитинi, як сильно Ви її любите.

   10. Лягаючи спати, дайте слово i надалi бути до дитини таким лагiдним, спокiйним i уважним, як сьогоднi.

    

   Усе це дасть можливiсть дитинi зрозумiти, що подiї, якi вiдбуваються в її життi, дуже важливi i для батькiв. Це додасть їй упевненостi, налаштує на серйозну, цiкаву роботу.

   Бажаю успiху!

    

   Пам'ятка для батьків першокласника
   
   • Разом із дитиною складіть розпорядок дня, не тільки стежте, але й допомагайте дитині його дотримуватися.
   • Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася в школі. Поясніть доцільність та необхідність
   їхнього виконання.
   • У переважній більшості діти, які йдуть до першого класу, мають велике бажання бути учнями, навчатися у школі. Щоб це бажання не зникло, його потрібно підтримувати. Виявляйте щиру зацікавленість у шкільних справах і турботах дитини. Серйозне ставлення з боку батьків до перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласнику підтвердити значущість його нового становища та діяльності.
   • Будьте уважні до труднощів, які можуть виникати у дитини на початковому етапі навчання. Не зволікайте, якщо, наприклад, у першокласника є проблеми логопедичного характеру, спробуйте впоратися з ними на першому році навчання дитини.
   • У кожній виконаній дитиною роботі обов'язково знайдіть щось хороше, вдало виконане, за що можна було б її похвалити. Пам'ятайте: похвала і позитивна емоційна підтримка сприяють підвищенню пізнавальної активності дитини, її інтелектуальних досягнень. Тому за кожної нагоди підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.
   • Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтеся звертатися по пораду і консультацію до вчителя або шкільного психолога.
   • Зі вступом до школи в житті дитини з'явилася людина більш авторитетна, ніж батьки. Це – вчитель. Плекайте в дитини позитивну думку про свого педагога та поважливе ставлення до нього.
   • Навчання – це важка і відповідальна праця. Початок навчання в школі істотно змінює життя дитини, та це не є приводом, щоб позбавляти її радості життя. У першокласника повинно залишатися достатньо часу для спілкування з друзями, прогулянок, ігрових занять, розваг.
   
   Чого НЕ МОЖНА робити батькам
   
   1. Бу