Навесні відзначають найбільше християнське свято - Великдень. Особливою окрасою цього свята є ошатна писанка, що є символом нового життя. Існує така приказка :"Дороге яєчко на Великдень"
Писанка з давніх - давен вважається національним символом України, символом чогось світлого, божественного, загадкового та езотеричного. Писанки поширені в багатьох народів світу і майстри писанкового розпису проживають в різних країнах, але в українців ставлення до писанок особливо-шанобливе. Крашанка, крапанка, красне яєчко, великоднє яйце, фарбоване яйце, дряпанка - все це синоніми писанки, символу. Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви - усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі. Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок.
Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися.
Так писали писанки наші далекі предки, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок - спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині.
На уроці образотворчого мистецтва учні 2-4 класокомплекту теж пробували створити свої власні писанки. Вчителем, Лінкевич Н.А., була створена презентація, під час перегляду якої, учні ознайомилися з писанками різних регіонів України.
Як підсумок уроку було зроблено виставку робіт.
|